Перші рибокомбінати

Перші рибокомбінати працювали за сезонним принципом – взимку готувалися до путини, а з підходом лососевих риб добували їх в прибережній зоні в основному морськими ставними неводами. Неводи були важкими і громіздкими, коли наставав час їх установки, то в роботі брав участь практично весь колектив рибозаводу. Виставляти невід потрібно було на відстані 300-800 метрів від берега. В середині ХХ століття були створені перші плавучі бази активного прибережного лову. Вони відрізнялися значною автономністю плавання і дозволили вирішити основну проблему – виловити якомога більше риби з початку путини, тут же переробити її, зібрати ікру і доставити її для переробки на материк.

Слід зазначити, що делікатесом лососева ікра не вважалася до 70-х років минулого століття. При цьому прості люди могли також купити її в будь-якому сільському магазині.

До розряду «продуктів для обраних» вона потрапила завдяки старанням деяких людей. І зовсім не тому, що рибна промисловість стала менше працювати. Тоді штучно створювали ікорний дефіцит нібито для більшого обсягу поставок за кордон. Хоча насправді левова частка продукції осідала в руках спекулянтів і чиновників високого рангу.

Після перебудови червона лососева ікра кардинально змінила свій статус, вона знову стала доступною товаром для населення. Тоді були побудовані нові рибоконсервні заводи з сучасним обладнанням. Істотно урізноманітнилася упаковка ікри, були значно поліпшені технології виробництва і якість продукції. А головне, до нинішнього моменту рибоконсервна промисловість може забезпечувати випуск натуральної червоної ікри безперебійно протягом усього року.